було

було́

1》 Мин. ч. с. р. одн. до бути.

2》 част. Уживається з дієсловами мин. ч. для підсилення.

3》 вставн. сл. Уживається для вираження нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, траплялось; бувало.

Значення в інших словниках

1. було — було́ вставне слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. було — БУВА́ЛО у знач. вставн. сл. (ужив. для позначення нерегулярності дії в минулому), БУЛО́, ТРАПЛЯ́ЛОСЯ (підкреслюється епізодичність дії). Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А.  Словник синонімів української мови
3. було — БУЛО́. 1. Мин. ч. с. р. одн. до бу́ти. 2. част. Уживається при дієсловах мин. ч. для підсилення. — Ви, діточки, поскучайте за братиком, — почала було мати, та голос ввірвавсь і замер (Вовчок, І, 1955, 294); Хотів було гукати [Ладим] на допомогу...  Словник української мови в 11 томах