було
БУВА́ЛО у знач. вставн. сл. (ужив. для позначення нерегулярності дії в минулому), БУЛО́, ТРАПЛЯ́ЛОСЯ (підкреслюється епізодичність дії). Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А. Головко); І не доїм, і не досплю; Усе, було, тружусь, роблю (Л. Глібов); А коли, траплялося, випивав, то не було біди гіршої від цього. Кидався на людей з сокирою (Г. Хоткевич). — Пор. і́ноді.
Словник синонімів української мови