бульба
БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Рильський); Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби і видихує з себе страшенний чад (Панас Мирний); Вода в тазу синювата, з великими мильними бульбашками (Н. Тихий); Дметься, як пузир на воді (прислів'я); Казан запарував, на воді бульбилась темно-іржава піна. З одного боку заплигали прозорі гарячі пухирі, збили вбік піняві бульбашки (Ю. Збанацький); Страшне то було пробудження! Мрія про волю зникла, як мильна банька (В. Гжицький).
ТОПІНА́МБУР бот., ЗЕМЛЯНА́ ГРУ́ША, БУ́ЛЬБА діал. Батьківщина топінамбура, або земляної груші, — Північна Америка (з журналу).
КАРТО́ПЛЯ, БАРАБО́ЛЯ діал., БУ́ЛЬБА діал., РІ́ПА діал. Євдоким через пліт поглядав на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло, цвіте картопля (М. Стельмах); За кілька хвилин на столі стояла миска з смаженою бараболею (П. Кочура); Копала (Санда) бульбу (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови