буравчик

бура́вчик

-а, ч., рідко.

Зменш. до бурав; свердлик.

Значення в інших словниках

1. буравчик — бура́вчик іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. буравчик — БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик. Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (з навч. літ.); * У порівн. Розумні очі господаря впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (А. Шиян).  Словник української мови у 20 томах
3. буравчик — А, ч. Непримітна, боязка людина. Ну, такий собі, буравчик.  Словник сучасного українського сленгу
4. буравчик — БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик. Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (Стол.-буд. справа, 1957, 98); *У порівн. Розумні очі [господаря] впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 84)  Словник української мови в 11 томах