буравчик
БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик.
Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (Стол.-буд. справа, 1957, 98);
*У порівн. Розумні очі [господаря] впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 84)
Словник української мови (СУМ-11)