буравчик
БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко.
Зменш. до бура́в; свердлик.
Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (з навч. літ.);
* У порівн. Розумні очі господаря впиваються, мов гострі буравчики, у відвідувача (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)