буран
БУРА́Н, у, ч.
Завірюха, метелиця в степу при сильному вітрі і низькій температурі повітря.
Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (В. Козаченко);
Часто сніг, супроводжуваний буранами й хуртовинами, іде по кілька днів підряд (з навч. літ.);
* Образно. За бурями, за грозами, буранами – я чую: суд вершиться над тиранами! (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)