буран —
БУРА́Н, у, ч. Завірюха, метелиця в степу при сильному вітрі і низькій температурі повітря. Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (В.
Словник української мови у 20 томах
буран —
Дуже сильний, поривчастий, морозний пн.-сх. вiтер, поєднаний з опадами снiгу; вiє зимою у Центр. i Пд. Сибiру.
Універсальний словник-енциклопедія
буран —
БУРА́Н, у, ч. Сніжна буря; завірюха, метелиця в стену. Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (Коз., Сальвія, 1956, 287); *Образно. За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами! (Тич., II, 1957, 165).
Словник української мови в 11 томах