буран
БУРА́Н, у, ч. Сніжна буря; завірюха, метелиця в стену.
Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (Коз., Сальвія, 1956, 287);
*Образно. За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами! (Тич., II, 1957, 165).
Словник української мови (СУМ-11)