буран

Дуже сильний, поривчастий, морозний пн.-сх. вiтер, поєднаний з опадами снiгу; вiє зимою у Центр. i Пд. Сибiру.

Значення в інших словниках

1. буран — бура́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. буран — БУРАН – БУРУН Буран, -у. Снігова буря. Бурун, -а. Піняста хвиля.  Літературне слововживання
3. буран — -у, ч. Сніжна буря; завірюха, метелиця в степу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. буран — див. буря  Словник чужослів Павло Штепа
5. буран — БУРА́Н, у, ч. Завірюха, метелиця в степу при сильному вітрі і низькій температурі повітря. Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (В.  Словник української мови у 20 томах
6. буран — див. вітер  Словник синонімів Вусика
7. буран — ЗАВІРЮ́ХА (сильний вітер із снігом), ХУРТОВИ́НА, МЕТЕ́ЛИЦЯ, ВІ́ХОЛА, ЗАМЕТІ́ЛЬ, ХУ́ГА, ЗАВІ́Я, СНІГОВІ́Й, СНІЖНИ́ЦЯ, ХУГОВІ́Й, ЮГА́, ХВИ́ЩА розм., ХУГАВИ́ЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛИЦЯ розм., ХУРДЕ́ЛЯ розм., ХУРДИ́ГА розм., ХУРТЕ́ЧА розм., СНІГОВИ́ЦЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. буран — БУРА́Н, у, ч. Сніжна буря; завірюха, метелиця в стену. Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (Коз., Сальвія, 1956, 287); *Образно. За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами! (Тич., II, 1957, 165).  Словник української мови в 11 томах