бурхнути

бурхну́ти

-ну, -неш, док., розм.

1》 неперех. Швидко рушити вперед.

|| Навально ринути.

|| перев. безос. Хлинути (про рідину).

2》 перех. З силою кинути; шпурнути.

|| Линути (рідину).

Значення в інших словниках

1. бурхнути — бурхну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. бурхнути — БУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Швидко рушити вперед. І грає, і піниться синєє море, Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Є. Гребінка); // Навально ринути.  Словник української мови у 20 томах
3. бурхнути — ВАЛИ́ТИ (про дим, пару тощо — виходячи звідкись, рухатися в повітрі густою масою), ВАЛУВА́ТИ, БУ́ХАТИ, БУ́РХАТИ (сильно, з перервами). — Док.: повали́ти, бу́хнути, бу́рхнути. З височенної тонкої труби валив дим (О.  Словник синонімів української мови
4. бурхнути — БУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех. Швидко рушити вперед. Іграє і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Греб., І, 1957, 83); // Навальне ринути.  Словник української мови в 11 томах
5. бурхнути — Бурхну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ бурхати. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить черезъ верхъ. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ).  Словник української мови Грінченка