бурхнути
Бурхну́ти, -ну́, -не́ш
гл. одн. в. отъ бурхати.
1) Порывисто дунуть.
2) Линуть, налить черезъ верхъ.
3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33.
4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833.
5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.
Словник української мови Грінченка