1. Словник української мови Грінченка

бурхнути

Бурхну́ти, -ну́, -не́ш

гл. одн. в. отъ бурхати.

1) Порывисто дунуть.

2) Линуть, налить черезъ верхъ.

3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33.

4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833.

5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурхнути — бурхну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. бурхнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Швидко рушити вперед. || Навально ринути. || перев. безос. Хлинути (про рідину). 2》 перех. З силою кинути; шпурнути. || Линути (рідину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурхнути — БУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Швидко рушити вперед. І грає, і піниться синєє море, Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Є. Гребінка); // Навально ринути. Словник української мови у 20 томах
  4. бурхнути — ВАЛИ́ТИ (про дим, пару тощо — виходячи звідкись, рухатися в повітрі густою масою), ВАЛУВА́ТИ, БУ́ХАТИ, БУ́РХАТИ (сильно, з перервами). — Док.: повали́ти, бу́хнути, бу́рхнути. З височенної тонкої труби валив дим (О. Словник синонімів української мови
  5. бурхнути — БУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех. Швидко рушити вперед. Іграє і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Греб., І, 1957, 83); // Навальне ринути. Словник української мови в 11 томах