бурхнути
БУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
1. Швидко рушити вперед.
І грає, і піниться синєє море, Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Є. Гребінка);
// Навально ринути.
Двері в келію неначе рвонулись і одскочили, неначе в двері бурхнула буря... (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Злива спогадів, вир думок, калейдоскоп облич бурхнули на нього (І. Багряний);
// перев. безос. Хлинути (про рідину).
Бурхнуло з неба, мов із бочки (І. Котляревський).
2. кого, що. Із силою кинути; шпурнути.
Вона сеє зачула, Рученьками сплеснула; Рученьками сплеснула, В Дунай зілля бурхнула (П. Чубинський);
// Линути (рідину).
Отець Тарасій .. без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Я кидаюсь, ніби хто бурхнув на мене відро холодної води (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- бурхнути — бурхну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- бурхнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Швидко рушити вперед. || Навально ринути. || перев. безос. Хлинути (про рідину). 2》 перех. З силою кинути; шпурнути. || Линути (рідину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бурхнути — ВАЛИ́ТИ (про дим, пару тощо — виходячи звідкись, рухатися в повітрі густою масою), ВАЛУВА́ТИ, БУ́ХАТИ, БУ́РХАТИ (сильно, з перервами). — Док.: повали́ти, бу́хнути, бу́рхнути. З височенної тонкої труби валив дим (О. Словник синонімів української мови
- бурхнути — БУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. неперех. Швидко рушити вперед. Іграє і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив. Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі (Греб., І, 1957, 83); // Навальне ринути. Словник української мови в 11 томах
- бурхнути — Бурхну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ бурхати. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить черезъ верхъ. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Словник української мови Грінченка