бух

виг.

1》 Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння, пострілу.

2》 розм. Уживається як присудок за знач. бухати 1), 2), бухнути 1), 3) та бухнутися.

Значення в інших словниках

1. бух — бух вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бух — БУХ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння, пострілу. Б'ється, стогне, зітхає [море] .. Бу-ух!.. бу-ух!.. бу-ух!.. (М. Коцюбинський); Реактор плювався не весь час, а так: дим, дим, а потім – бух! Викид (Ю. Щербак). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
3. бух — (-у) ч.; мол. 1. Розпивання спиртних напоїв, пиятика. Покинутий і зраджений майже всіма, крім кількох малоцікавих побратимів по буху, я вибрав нарешті втечу до Москви (Ю. Андрухович, Московіада). БСРЖ, 83. 2. у знач. збірн. Спиртні напої.  Словник жарґонної лексики української мови
4. бух — I (вигук), бабах, бах, бех, бубух, лулусь, луп, лусь, ляп, лясь, тарарах, тарах, торох, трах, трісь, хруп II див. падати  Словник синонімів Вусика
5. бух — БУХ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає глухий звук від удару, падіння, пострілу. Б’ється, стогне, зітхає [море].. Бу-ух?.. бу-ух!.. бу-ух!.. (Коцюб., I, 1955, 396). 2. розм. Уживається як присудок за знач. бу́хати 1, 2, бу́хнути 1, 3 і бу́хнутися.  Словник української мови в 11 томах
6. бух — Бух! меж., выражающее паденіе, глухой ударъ или выстрѣлъ. О. 1862. IX. 118. Бух в воду, ніби втопився. Драг. 47. Заридала Катерина та бух йому в ноги. Шевч. Сіли татко коло печі, мамка татка бух у плечі. Чуб. V. 1156. Коли це з лісу бух! бух! бух! Так і повалило три воли у валці. Драг. 238.  Словник української мови Грінченка