бібколектор

бібколе́ктор

-у, ч.

Централізована книгозбірня, яка розподіляє надруковані книжки між книгарнями, бібліотеками та установами.

Значення в інших словниках

1. бібколектор — бібколе́ктор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бібколектор — БІБКОЛЕ́КТОР, у, ч. Скорочення: бібліотечний колектор. Коли потрібної книжки чи журналу в бібліотеці не знаходилось, вона йшла в бібколектор і діставала те, що потрібно було Сагайдаку (С.  Словник української мови у 20 томах
3. бібколектор — БІБКОЛЕ́КТОР, а, ч. Скорочення: бібліотечний колектор. Коли потрібної книжки чи журналу в бібліотеці не знаходилось, вона йшла в бібколектор і діставала те, що потрібно було Сагайдаку (Добр., Тече річка.., 1961, 7).  Словник української мови в 11 томах