бібколектор

БІБКОЛЕ́КТОР, у, ч.

Скорочення: бібліотечний колектор.

Коли потрібної книжки чи журналу в бібліотеці не знаходилось, вона йшла в бібколектор і діставала те, що потрібно було Сагайдаку (С. Добровольський);

Ректор познайомив Богдана з жінкою – вона була завідуючою обласним бібколектором (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. бібколектор — бібколе́ктор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бібколектор — -у, ч. Централізована книгозбірня, яка розподіляє надруковані книжки між книгарнями, бібліотеками та установами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бібколектор — БІБКОЛЕ́КТОР, а, ч. Скорочення: бібліотечний колектор. Коли потрібної книжки чи журналу в бібліотеці не знаходилось, вона йшла в бібколектор і діставала те, що потрібно було Сагайдаку (Добр., Тече річка.., 1961, 7).  Словник української мови в 11 томах