біглий

бі́глий

-а, -е, заст.

Який утік від когось або від чогось. Біглий раб. Біглий кріпак.

Значення в інших словниках

1. біглий — БІ́ГЛИЙ, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось. – Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, – спалахнув архімандрит (З. Тулуб); // у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка. Троянці з біглими змішались (І.  Словник української мови у 20 томах
2. біглий — БІ́ГЛИЙ, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось. — Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, — спалахнув архімандрит (Тулуб, Людолови, II, 1957, 304); // у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка. Троянці з біглими змішались (Котл.  Словник української мови в 11 томах
3. біглий — Біглий, -а, -е Бѣгущій. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.  Словник української мови Грінченка