біглий

БІ́ГЛИЙ, а, е, заст.

Який утік від когось або від чогось.

– Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, – спалахнув архімандрит (З. Тулуб);

// у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка.

Троянці з біглими змішались (І. Котляревський);

– Ви передержанці! – заревів писар, – ви передержуєте біглих? Десяцькі! шукайте скрізь, .. поки знайдеться Левко (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. біглий — -а, -е, заст. Який утік від когось або від чогось. Біглий раб. Біглий кріпак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. біглий — БІ́ГЛИЙ, а, е, заст. Який утік від когось або від чогось. — Біглий хлоп ти, бидло, а не козак, — спалахнув архімандрит (Тулуб, Людолови, II, 1957, 304); // у знач. ім. бі́глий, лого, ч.; бі́гла, лої, ж. Утікач, утікачка. Троянці з біглими змішались (Котл.  Словник української мови в 11 томах
3. біглий — Біглий, -а, -е Бѣгущій. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять. Фр. Пр. 37.  Словник української мови Грінченка