білокорий

білоко́рий

-а, -е.

Який має білу кору, оболонку.

Значення в інших словниках

1. білокорий — білоко́рий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білокорий — БІЛОКО́РИЙ, а, е. Який має білу кору, оболонку. Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця (І. Нечуй-Левицький); Білокорі Ми посадили осокори (Т. Масенко); // Уживається як постійний епітет берези.  Словник української мови у 20 томах
3. білокорий — БІЛОКО́РИЙ, а, е. Який має білу кору, оболонку. Заглянула я, матушко-серце, в той мішок, аж там білокора пшениця (Н.-Лев., III, 1956, 282); Білокорі Ми посадили осокори (Мас., Побратими, 1950, 67); // Уживається як постійний епітет берези.  Словник української мови в 11 томах