білоокий

білоо́кий

-а, -е.

У якого дуже світлі очі.

Білоока чернь — важливий гніздовий мисливський птах стоячих водойм України.

Значення в інших словниках

1. білоокий — білоо́кий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білоокий — БІЛОО́КИЙ, а, е. Який має світлі очі. Одного челядника татари зарубали в лозах – тікав через лід, одбивався сокирою, й ще один, білоокий Денис, подівся невідь-куди (Ю.  Словник української мови у 20 томах