бінокуляр

бінокуля́р

-а, ч.

Оптичний прилад (лупа, мікроскоп і т. ін.), що має окуляри для обох очей, або частина такого приладу, що являє собою два окуляри.

Значення в інших словниках

1. бінокуляр — БІНОКУЛЯ́Р, а, ч., фіз. Оптичний прилад (лупа, мікроскоп і т. ін.) з окулярами для обох очей, признач. для отримання стереоскопічного рельєфного зображення. Дивишся в лупу, бінокуляр, мікроскоп, робиш безліч вимірів усіх частин рослини – від корінця до квітки (із журн.).  Словник української мови у 20 томах