бінокуляр

БІНОКУЛЯ́Р, а, ч., фіз.

Оптичний прилад (лупа, мікроскоп і т. ін.) з окулярами для обох очей, признач. для отримання стереоскопічного рельєфного зображення.

Дивишся в лупу, бінокуляр, мікроскоп, робиш безліч вимірів усіх частин рослини – від корінця до квітки (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бінокуляр — -а, ч. Оптичний прилад (лупа, мікроскоп і т. ін.), що має окуляри для обох очей, або частина такого приладу, що являє собою два окуляри.  Великий тлумачний словник сучасної мови