бінокуляр
БІНОКУЛЯ́Р, а, ч., фіз.
Оптичний прилад (лупа, мікроскоп і т. ін.) з окулярами для обох очей, признач. для отримання стереоскопічного рельєфного зображення.
Дивишся в лупу, бінокуляр, мікроскоп, робиш безліч вимірів усіх частин рослини – від корінця до квітки (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бінокуляр — -а, ч. Оптичний прилад (лупа, мікроскоп і т. ін.), що має окуляри для обох очей, або частина такого приладу, що являє собою два окуляри. Великий тлумачний словник сучасної мови