валити
вали́ти
I валю, валиш, недок.
1》 перех. Примушувати падати, силою перекидати.
|| Убивати.
|| Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс).
|| Руйнувати, розламувати.
|| перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.).
Валити з ніг кого — а) ударивши, штовхнувши, змушувати падати; б) позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і т. ін.); в) виснажувати, змучувати.
2》 перех. Класти щось на кого-, що-небудь безладно або у великій кількості. Валити все докупи.
3》 перех., на кого, перен. Накладати якісь обов'язки, обтяжувати роботою.
|| Перекладати на когось відповідальність за провину і т. ін.
4》 перех. Безладно чи у великій кількості скидати що-небудь кудись.
5》 перех. і неперех., діал. Бити.
II валить, недок.
1》 Іти у великій кількості, просуватися натовпом.
|| Рухатися густою масою.
2》 Іти навально, грубо, напролом.
III валю, валиш, недок., перех.
Прясти з клоччя вал (див. вал II).
Великий тлумачний словник сучасної української мови