валка

ва́лка

-и, ж.

1》 Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись.

2》 Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду.

|| Група людей, які разом ідуть кудись.

Значення в інших словниках

1. валка — (людей) ватага, (возів) цуґ, шнур, р. ходка, (їздців) кавалькада, (верблюдів) караван.  Словник синонімів Караванського
2. валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Група підвід із вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Ганна Барвінок); Один з чоловіків – статечний, видати, старший у валці – оглянув усі вози...  Словник української мови у 20 томах
3. Валка — Ва́лка іменник жіночого роду місто в Латвії  Орфографічний словник української мови
4. валка — Боротьба, битва, війна  Словник застарілих та маловживаних слів
5. валка — див. багато; ватага  Словник синонімів Вусика
6. валка — КОЛО́НА (підводи, машини тощо, які розташовані або рухаються витягнутою лінією), ВА́ЛКА, ХО́ДКА діал.; ОБО́З, ХУ́РА (група підвід). Десь за північ колона раптом зупинилась, і їздові попідкладали під колеса каміння, щоб підводи не скочувались униз (О.  Словник синонімів української мови
7. валка — Ва́лка, -лки, -лці; ва́лки, ва́лок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. валка — ВА́ЛКА, и, ж. 1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись. Оце ж тута зупинялась чумацька валка кожного разу (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
9. валка — Валка, -ки ж. Обозъ. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Рудч. Чп. 32. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Мкр. Н. 22. ум. валочка.  Словник української мови Грінченка