Значення в інших словниках
-
валюшник —
ва́люшник іменник чоловічого роду майстерня валю́шник іменник чоловічого роду, істота сукновал рідко
Орфографічний словник української мови
-
валюшник —
ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст. Валяльник. У місті працювало багато фарбувальників шерсті, валюшників, закрійників, кравців (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
валюшник —
ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст. Валяльник.
Словник української мови в 11 томах
-
валюшник —
Валюшник, -ка м. = валюша. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка