валюшник

ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст.

Валяльник.

У місті працювало багато фарбувальників шерсті, валюшників, закрійників, кравців (із журн.).

Значення в інших словниках

1. валюшник — ва́люшник іменник чоловічого роду майстерня валю́шник іменник чоловічого роду, істота сукновал рідко  Орфографічний словник української мови
2. валюшник — -а, ч., заст. Валяльник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. валюшник — ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст. Валяльник.  Словник української мови в 11 томах
4. валюшник — Валюшник, -ка м. = валюша. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка