валюшник
ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст.
Валяльник.
У місті працювало багато фарбувальників шерсті, валюшників, закрійників, кравців (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валюшник — ва́люшник іменник чоловічого роду майстерня валю́шник іменник чоловічого роду, істота сукновал рідко Орфографічний словник української мови
- валюшник — -а, ч., заст. Валяльник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валюшник — ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст. Валяльник. Словник української мови в 11 томах
- валюшник — Валюшник, -ка м. = валюша. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка