валюшник

ва́люшник

іменник чоловічого роду

майстерня

валю́шник

іменник чоловічого роду, істота

сукновал

рідко

Значення в інших словниках

1. валюшник — -а, ч., заст. Валяльник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. валюшник — ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст. Валяльник. У місті працювало багато фарбувальників шерсті, валюшників, закрійників, кравців (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. валюшник — ВАЛЮ́ШНИК, а, ч., заст. Валяльник.  Словник української мови в 11 томах
4. валюшник — Валюшник, -ка м. = валюша. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка