Значення в інших словниках
-
вандрівний —
вандрівни́й прикметник мандрівний діал.
Орфографічний словник української мови
-
вандрівний —
Вандрівни́й, мандрівни́й. Мандрівний. ● Вандрівний учитель - учитель-консультант, який, ходячи від села до села, навчає умілого ведення господарства.
Українська літературна мова на Буковині
-
вандрівний —
ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік: усе вандрує (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
вандрівний —
вандрівни́й мандрівний (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
вандрівний —
МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙ заст., СТРА́ННИЙ (СТРА́ННІЙ) заст., ВАНДРІ́ВНИ́Й діал.; БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙ розм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну (Л.
Словник синонімів української мови
-
вандрівний —
ВАНДРІВНИ́Й, а́, е́, діал. Мандрівний. Вандрівний чоловік.
Словник української мови в 11 томах
-
вандрівний —
Вандрівний, -а, -е = мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136.
Словник української мови Грінченка