ввергати

вверга́ти

(увергати), -аю, -аєш, недок., ввергнути (увергнути) і ввергти (увергти), -гну, -гнеш; мин. ч. вверг, -ла, -ло; ввергнув, -нула, -нуло; док., перех., книжн.

1》 ||Призводити кого-небудь до якогось стану.

|| безос.

2》 Втягати кого-, що-небудь у щось (у війну, тяжке становище і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. ввергати — вверга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ввергати — ВВЕРГА́ТИ (УВЕРГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕ́РГНУТИ (УВЕ́РГНУТИ), ВВЕ́РГТИ (УВЕ́РГТИ), гну, гнеш; мин. ч. вверг, вве́ргнув, ла, ло; док., кого, що, книжн. 1. Кидати, силою поміщати і т. ін. когось, щось куди-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. ввергати — ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ) (залучати кого-небудь до якоїсь справи), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВПЛУ́ТУВАТИ (УПЛУ́ТУВАТИ) розм.; ВВЕРГА́ТИ (УВЕРГА́ТИ) книжн. (перев. у війну); ВКЛЕ́ПУВАТИ (УКЛЕ́ПУВАТИ) розм. (звич. до неприємної справи). — Док.  Словник синонімів української мови
4. ввергати — ВВЕРГА́ТИ (УВЕРГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕ́РГНУТИ (УВЕ́РГНУТИ) і ВВЕ́РГТИ (УВЕ́РГТИ), гну, гнеш; мин. ч. вверг, вве́ргнув, ла, ло; док., перех., книжн. 1. З силою вкидати когось, щось куди-небудь.  Словник української мови в 11 томах