ввіряти

ввіря́ти

(увіряти), -яю, -яєш, недок., ввірити (увірити), -рю, -риш, док.

1》 перех. Покладаючись на кого-, що-небудь, довіряти, віддавати щось у чиєсь розпорядження, на чиюсь волю.

|| Довіряючи, розкривати, розповідати те, що не підлягає розголосу.

2》 неперех. Покладатися на кого-небудь, довіряти комусь.

Значення в інших словниках

1. ввіряти — ввіря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ввіряти — ВВІРЯ́ТИ¹ (УВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВВІ́РИТИ (УВІ́РИТИ), рю, риш, док. 1. кого, що. На основі довіри віддавати когось або щось у чиєсь розпорядження, на збереження, доручати чиїмось турботам. Тобі, народ блаженной України ..  Словник української мови у 20 томах
3. ввіряти — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.  Словник синонімів української мови
4. ввіряти — ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВВІ́РИТИ (УВІ́РИТИ), рю, риш, док. 1. перех. Покладаючись на кого-, що-небудь, довіряти, віддавати щось у чиєсь розпорядження, на чиюсь волю.  Словник української мови в 11 томах