вгору
вго́ру
(угору), присл.
1》 За напрямком догори; прот. вниз.
|| За напрямком до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь.
|| Назовні внутрішнім боком; навиворіт.
2》 перен. До вищого ступеня, рівня (розвитку, стану і т. ін.).
3》 За напрямком до верхів'я, до початку річки – проти течії річки.
Великий тлумачний словник сучасної української мови