везіння

везі́ння

-я, с., розм.

Дія за знач. везти 2).

Значення в інших словниках

1. везіння — везі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. везіння — ВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. везти́ 2. Чи знає Георгій Кузьмич, чому до нього приходить останнім часом таке везіння? (М. Руденко); Доводиться тільки дивуватися чуттю й везінню Мазепи. Навіть хабар йому повертають (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. везіння — ВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. везти́ 2. Чи знає Георгій Кузьмич, чому до нього приходить останнім часом таке везіння? (Руд., Вітер.., 1958, 202).  Словник української мови в 11 томах