везіння

ВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. везти́ 2.

Чи знає Георгій Кузьмич, чому до нього приходить останнім часом таке везіння? (М. Руденко);

Доводиться тільки дивуватися чуттю й везінню Мазепи. Навіть хабар йому повертають (Г. Колісник);

Для перемоги в спортивних змаганнях, окрім усього іншого, потрібне ще й везіння (з газ.).

Значення в інших словниках

1. везіння — везі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. везіння — -я, с., розм. Дія за знач. везти 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. везіння — ВЕЗІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. везти́ 2. Чи знає Георгій Кузьмич, чому до нього приходить останнім часом таке везіння? (Руд., Вітер.., 1958, 202).  Словник української мови в 11 томах