везучий

везу́чий

-а, -е.

1》 Який добре везе.

2》 Якому щастить, таланить.

Значення в інших словниках

1. везучий — везу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. везучий — ВЕЗУ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який добре везе (у 1 знач.). Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча (Сл. Гр.). 2. Якому щастить. – Хіба не везуча я людина? Не встиг висловити бажання, а воно вже справдилося (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. везучий — див. щасливий  Словник синонімів Вусика
4. везучий — ЩАСЛИ́ВИЙ (якому сприяє щастя, успіх, удача, якому щастить), УДА́ЧЛИВИЙ, ВЕЗУ́ЧИЙ, ТАЛА́НЛИВИЙ розм. — Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Панас Мирний); (Пан Маркел:) Розумний (Кармелюк), хитрий, дужий..  Словник синонімів української мови
5. везучий — Везу́чий, -ча, -че; -зу́чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. везучий — ВЕЗУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який добре везе. Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча (Сл. Гр.). 2. Якому щастить. — Хіба не везуча я людина? Не встиг висловити бажання, а воно вже справдилося (Шовк., Інженери, 1956, 425).  Словник української мови в 11 томах
7. везучий — Везучий, -а, -е О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча. Нѣжин. у.  Словник української мови Грінченка