везучий
ЩАСЛИ́ВИЙ (якому сприяє щастя, успіх, удача, якому щастить), УДА́ЧЛИВИЙ, ВЕЗУ́ЧИЙ, ТАЛА́НЛИВИЙ розм. — Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Панас Мирний); (Пан Маркел:) Розумний (Кармелюк), хитрий, дужий.. Сміливий, удачливий, співець, поет, можна сказати... (С. Васильченко); — Хіба не везуча я людина? Не висловити бажання, а воно вже справдилося (Ю. Шовкопляс); А та (циганка) йому і почала: "І щасливий, і таланливий, і у щасті, у багатстві поживеш" (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник синонімів української мови