Значення в інших словниках
-
везучий —
везу́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
везучий —
-а, -е. 1》 Який добре везе. 2》 Якому щастить, таланить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
везучий —
ВЕЗУ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який добре везе (у 1 знач.). Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча (Сл. Гр.). 2. Якому щастить. – Хіба не везуча я людина? Не встиг висловити бажання, а воно вже справдилося (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
везучий —
ЩАСЛИ́ВИЙ (якому сприяє щастя, успіх, удача, якому щастить), УДА́ЧЛИВИЙ, ВЕЗУ́ЧИЙ, ТАЛА́НЛИВИЙ розм. — Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Панас Мирний); (Пан Маркел:) Розумний (Кармелюк), хитрий, дужий..
Словник синонімів української мови
-
везучий —
Везу́чий, -ча, -че; -зу́чі, -чих
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
везучий —
ВЕЗУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який добре везе. Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча (Сл. Гр.). 2. Якому щастить. — Хіба не везуча я людина? Не встиг висловити бажання, а воно вже справдилося (Шовк., Інженери, 1956, 425).
Словник української мови в 11 томах
-
везучий —
Везучий, -а, -е О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча. Нѣжин. у.
Словник української мови Грінченка