величатися

велича́тися

-аюся, -аєшся, недок.

1》 розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін.

2》 Бути гордим, пишатися, хвалитися чим-, ким-небудь.

|| Поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато.

Значення в інших словниках

1. величатися — велича́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. величатися — Пишатися, чванитися, БУНДЮЧИТИСЯ, вихвалятися, ок. ставитися, ід. дерти носа <�кирпу, голову>, кирпу гнути; Р. називатися.  Словник синонімів Караванського
3. величатися — [веилиечатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
4. величатися — ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. – Не скажете, шановна ґаздине, як нам дійти до місцевого начальства – до війта, чи старости, чи як воно тут величається? (Є.  Словник української мови у 20 томах
5. величатися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
6. величатися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
7. величатися — ВЕЛИЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. розм. Називатися згідно з чином, титулом, по батькові і т. ін. Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь Сином і правлю тафійським народом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 33).  Словник української мови в 11 томах
8. величатися — Величатися, -чаюся, -єшся гл. 1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Ном. № 2488. Величається, мов попадя на весіллі. Ном. № 2491. 2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо! К. Псал. 31.  Словник української мови Грінченка