вибачати
вибача́ти
-аю, -аєш, недок., вибачити, -чу, -чиш, док., кому і без додатка.
Виявляти поблажливість, прощати провину.
|| перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину.
Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди.
Вибачай[те], вибач[те] на [цьому (цім)] слові — застерігається перед ужиттям у розмові різких, неприємних, непристойних і т. ін. слів.
Великий тлумачний словник сучасної української мови