вибачати —
вибача́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вибачати —
[виебачатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
вибачати —
-аю, -аєш, недок., вибачити, -чу, -чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим-небудь, не вважати за провину. Вибачай[те], вибач[те] — вживається як заперечення, як виявлення незгоди.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вибачати —
ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без дод. Виявляти поблажливість, прощати провину. – Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (І. Франко); – Ти не смів брати рушниці без мене...
Словник української мови у 20 томах
вибачати —
Вибачте за слово. Перепрошення.
Приповідки або українсько-народня філософія
вибачати —
див. пробачати; прощати
Словник синонімів Вусика
вибачати —
ВИБАЧА́ТИ кому й без додатка (виявляючи поблажливість, не вважати винним когось у чомусь), ПРОБАЧА́ТИ, ПРОЩА́ТИ, ДАРУВА́ТИ розм. — Док.: ви́бачити, проба́чити, прости́ти, подарува́ти.
Словник синонімів української мови
вибачати —
ВИБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БАЧИТИ, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. — Вибачаю тобі, бо ти з дурноти се зробив, а не із злої волі (Фр.
Словник української мови в 11 томах
вибачати —
Вибача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. вибачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. вибачайте на сім слові. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать.
Словник української мови Грінченка