вибритий

ви́бритий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вибрити; виголений.

Значення в інших словниках

1. вибритий — ви́бритий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вибритий — ВИ́БРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́брити; виголений. Молодий був вибритий на глянц (Б. Лепкий); Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита (О. Гончар); Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком (Б. Харчук); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. вибритий — ВИ́БРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́брити; виголений. Очі [Якова] перекосилися, на вибритій круглій бороді лисніло щось… (Мирний, I, 1954, 196).  Словник української мови в 11 томах