вибритий

ВИ́БРИТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́брити; виголений.

Молодий був вибритий на глянц (Б. Лепкий);

Голова у нашого Мелешка, як завжди, старанно вибрита (О. Гончар);

Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком (Б. Харчук);

// у знач. прикм.

Вибрите обличчя вилискувало синюватим відтінком (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. вибритий — ви́бритий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вибритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вибрити; виголений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибритий — ВИ́БРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́брити; виголений. Очі [Якова] перекосилися, на вибритій круглій бороді лисніло щось… (Мирний, I, 1954, 196).  Словник української мови в 11 томах