вивих

ви́вих

-у, ч.

1》 Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів.

Вивих зуба — зміщення зуба в бік щоки чи язика, або ж у губчасту тканину щелепи.

Вивих яєчка — зміщення яєчка в паховий канал, під шкіру стегна або промежини.

Вроджений вивих — вивих, що є результатом порушень внутрішньоутробного розвитку з формуванням неповноцінних суглобових кінців кісток.

Звичний вивих — вивих, що систематично повторюється в одному і тому самому суглобі.

Патологічний вивих — вивих, зумовлений захворюванням суглоба.

2》 перен., розм. Відхилення від чого-небудь нормального.

Значення в інших словниках

1. вивих — ви́вих іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вивих — ВИ́ВИХ, у, ч. 1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів. З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Леся Українка);...  Словник української мови у 20 томах
3. вивих — ВИ́ВИХ (зміщення кісток у суглобі внаслідок падіння, удару тощо), ВИ́ВИХНЕННЯ, ЗВИХ, ЗВИ́ХНЕННЯ. Майстри навчали учнів кровопускання,.. накладання лубків при переломах, вправляння вивихів (з науково-популярної літератури); Крім вивихнення лівої руки..  Словник синонімів української мови
4. вивих — ВИ́ВИХ, у, ч. 1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів. З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах