вивих
ВИ́ВИХ, у, ч.
1. Повне стійке зміщення суглобових кінців кісток, яке унеможливлює нормальну діяльність суглобів.
З моєю ногою можна б жити в згоді, хоч зовсім бути такою, як у людей, вона не може, в ній є укорочення і хронічний вивих (Леся Українка);
– Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, – повідомляє лікар (І. Багмут);
Перша допомога при вивихові полягає в тому, щоб забезпечити повний спокій ушкодженому суглобові (з навч. літ.).
2. перен., розм. Відхилення від нормального стану.
– В такий час у теософію вдаватися! Він би, Аркадій Валеріанович, за увесь вік до цього б не додумався. Мозковий вивих! Повний ідіотизм! (М. Стельмах);
– Я не знаю, чи то вже такий вивих у людей постав од звичаїв зіпсутих, чи зроду у них така вдача гріховна, що більше всі радіють злим учинкам, аніж добрим (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
△ (1) Вро́джений ви́вих, мед. – вивих, що є результатом порушень внутрішньоутробного розвитку з формуванням неповноцінних суглобових кінців кісток.
Вроджений вивих стегна найчастіше зустрічається в дітей, чиї брати або сестри теж мали це захворювання (з наук.-попул. літ.);
(2) Зви́чний ви́вих, мед. – систематично повторюваний вивих того самого суглоба без надмірних фізичних зусиль.
Звичний вивих плечового суглоба відбувається при звичайних рухах у суглобі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)