вивихнений

ВИ́ВИХНЕНИЙ, ВИ́ВИХНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́вихнути.

Олександра .. шкутильгала, її права нога була трошечки вивихнута в кісточці (І. Нечуй-Левицький);

Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (О. Кобилянська);

Гайворон .. поволік своє вивихнуте крило далі, все озираючись та погрозливо каркаючи (Григір Тютюнник).

2. перен., розм. Який має відхилення від нормального стану.

– Ти божевільний! – жахнулася Валентина, вислухавши мою сповідь. – У тебе вивихнутий мозок (О. Бердник);

Він і шарлатанів, мабуть, обожнював через своє замилування всім хворобливим, вивихнутим, безглуздим і шкідливим (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. вивихнений — ви́вихнений 1 дієприкметник від: ви́вихнути ви́вихнений 2 прикметник збочений  Орфографічний словник української мови
2. вивихнений — вивихнутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вивихнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вивихнений — ВИ́ВИХНЕНИЙ, ВИ́ВИХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вихнути; // У знач. прикм. Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (Коб.  Словник української мови в 11 томах