вигадниця

вига́дниця

-і.

Жін. до вигадник.

Значення в інших словниках

1. вигадниця — вига́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вигадниця — ВИГА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до вига́дник. Тут ланкову свою Ланка на руки хапає, з співами й гуками Вгору її підкидає: – Ой ти ж, вигадниця наша! Найстарша сестриця! (І. Вирган).  Словник української мови у 20 томах
3. вигадниця — ВИГА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до вига́дник. Тут ланкову свою Ланка на руки хапає, з співами й гуками Вгору її підкидає: — Ой, ти ж вигадниця наша! Найстарша сестриця! (Вирган, Квіт. береги, 1950, 161).  Словник української мови в 11 томах
4. вигадниця — Вигадниця, -ці ж. Выдумщица. Желех.  Словник української мови Грінченка