вигноювати

вигно́ювати

-юю, -юєш, недок., вигноїти, -ою, -оїш, док., перех.

Удобрювати ґрунт гноєм.

Значення в інших словниках

1. вигноювати — вигно́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигноювати — ВИГНО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГНОЇТИ, ою, оїш, док., що, рідко. Удобрювати ґрунт гноєм; угноювати. Парк був спустошений од краю до краю, неначе по йому [ньому] пройшла буря. Полів не вигноювали, хоч вигнойки [гною] валялась сила в загородах (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. вигноювати — ВИГНО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГНОЇТИ, ою, оїш, док., перех. Удобрювати грунт гноєм.  Словник української мови в 11 томах
4. вигноювати — Вигноювати, -ноюю, -єш сов. в. вигноїти, -ною, -їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. І. 164. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин. Конст. у.  Словник української мови Грінченка