вигоєння

ви́гоєння

-я, с.

Дія і стан за знач. вигоїти і вигоїтися.

Значення в інших словниках

1. вигоєння — ви́гоєння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вигоєння — ВИ́ГОЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. ви́гоїти і ви́гоїтися. Нога [після лікування] була як нога. Кістлява, сухувата, із червоно-синіми плямами на місці вигоєння виразок (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
3. вигоєння — Ви́гоєння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вигоєння — ВИ́ГОЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. ви́гоїти і ви́гоїтися. Нога [після лікування] була як нога. Кістлява, сухувата, із червоно-синіми плямами на місці вигоєння виразок (Збан., Сеспель, 1961, 122).  Словник української мови в 11 томах